Обмін досвідом.

Сьогодні серед інноваційних методів навчання не лише англійської мови, а й інших дисциплін учителі все частіше звертаються до такого популярного сучасного виду освітніх Інтернет-технологій, як WEBQUEST. 
Що ж являє собою ця технологія? Як правильно запроваджувати її у навчальний процес? Як зацікавити учнів цим видом роботи? На ці всі запитання намагатимуся дати відповідь нижче.
Якщо звернутись до етимології цього поняття, то воно походить з англійської мови. Web [web] - веб, всесвітня мережа, quest [kwest] – пошук. В сучасній педагогіці веб-квест розглядається як проблемне завдання з елементами рольової гри. Це – свого роду міні-проект, значна частина матеріалу для якого береться з Інтернету.

“A WebQuest is an inquiry-oriented activity in which some or all of the information that learners interact with comes from resources on the internet”, - стверджує Берні Додж. Саме він разом зі своїм колегою Томасом Марч, будучи викладачами університету Сан-Дієго (США), у 1995 році представив цю технологію міжнародній педагогічній спільноті. А сьогодні вчителі іноземних мов всього світу широко використовують цю інноваційну технологію як один із засобів ефективного навчання мови з використанням ресурсів Інтернету.

Слід відмітити, що веб-квест як освітня технологія спирається на такий підхід до навчання, в процесі якого відбувається створення нового. У ході роботи над веб-квестом учитель створює умови для самостійної розумової та творчої діяльності старшокласників і підтримує їх ініціативу. Він є консультантом, організатором і координатором проблемно-орієнтованої, дослідницької, навчально-пізнавальної діяльності учнів. У свою чергу, учні стають рівноправними «співучасниками процесу навчання», поділяючи зі своїм учителем відповідальність за його процес і результати.

Як правило, веб-квест можна поділити на чотири основні елементі (кроки):

• 1-ий крок – Вступ (Introduction).

Етап «Вступ» зазвичай використовується для ознайомлення із загальною темою веб-квесту. Він включає надання вступної інформації і часто вводить ключову лексику та поняття, які будуть потрібні учням, щоб зрозуміти як виконувати наведені завдання.

• 2-й крок – Завдання (Task).

На цьому етапі чітко пояснюється, що повинні робити учні, працюючи з веб-квестом. Запропоновані вчителем завдання повинні бути добре вмотивованими, дійсно цікавими для них та побудованими на реальних ситуаціях. Як правило, в цьому етапі найактивніше приймають участь учні, які люблять розігрувати рольові ігри.

• 3-ій крок – Процес (Process).

Це - поетапний опис ходу роботи, розподіл ролей та обов’язків кожного учасника веб-квесту, посилання на Інтернет-ресурси, кінцевий продукт. На цьому етапі вчитель роз’яснює, як саме учні будуть виконувати завдання (порядок виконання та сортування інформації). 
У веб-квесті, основаному на мовному матеріалі, на цьому етапі можна вводити чи повторно використовувати англійську лексику та граматику. Крок «Процес» матиме один, або декілька «продуктів» (learning outcomes), які учні повинні подати в його кінці. Ці «продукти» часто формують основу наступного етапу.

• 4-ий крок – Оцінювання (Evaluation).

На цьому етапі учні можуть займатися самооцінюванням, порівнюючи і протиставляючи те, що виконали з іншими учнями, та аналізуючи те, що вивчили чи чого досягли власними зусиллями. Тут також проводиться оцінювання вчителем, підводиться підсумок і заохочується рефлексія та подальше дослідження проблеми.

Берні Додж визначив два види веб-квестів:

1. Короткострокові веб-квести

Наприкінці такого веб-квесту учень стикнеться зі значною кількістю нової інформації, котру розумітиме. Короткостроковий веб-квест матиме за мету набуття елементарних знань з певної теми. Він може охоплювати період близько кількох занять, протягом якого учні переглядатимуть вибрані сайти для того, щоб знайти потрібну інформацію, і використовуватимуть її у класі для досягнення поставлених навчальних цілей.

2. Довгострокові веб-квести

Після завершення такого веб-квесту учень грунтовно проаналізує отриману інформацію, продемонструє розуміння матеріалу, самостійно створюючи та ускладнюючи завдання для роботи над темою. В цьому полягає основна відмінність між короткостроковими та довгостроковими веб-квестами – у другому випадку учні повинні змінити інформацію, що одержали, перетворюючи її в новий продукт: доповідь, презентацію, інтерв’ю чи дослідження. Довгострокові веб-квести можуть тривати кілька тижнів або й навіть навчальний семестр.

У цілому, структура будь-яких веб-квестів повинна сприйматися як основна директива, і тому потрібно проектувати їх так, щоб вони відповідали потребам і навчальним цілям, які ви ставите перед собою та учнями на уроці.

Отже, веб-квест – це новий формат уроку або позаурочної діяльності з орієнтацією на розвиток пізнавальної, дослідницької роботи учнів, на якому основна частина інформації добувається через ресурси Інтернет. Завдяки конструктивному підходу до навчання, учні не тільки добирають і упорядковують інформацію, отриману з Інтернету, але й скеровують свою діяльність на поставлені перед ними завдання.

________________________________________________________              

21.08.2015  Виступ на РМО 
"Діалог як метод формування комунікативної компетенції молодших школярів"

      Розглянемо процес формування комунікативної компетенції на уроках іноземної мови в початковій школі за допомогою діалогу. Діалог – це засіб комунікації, а для вчителя англійської мови це є методом навчання говоріння іноземною мовою.

     Важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування.

     Початкова школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній і старшій школі. На цьому етапі учні вчаться виконувати нескладні творчі завдання і вправи, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються уміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям.

      У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар'єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземною мовою; формується елементарна комунікативна компетенція (мовна та мовленнєва), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загально навчальні уміння.

    Навчання іноземної мови в початковій школі направлено на набуття дітьми соціального досвіду через розширення спектру комунікативних ролей в ситуаціях сімейного та шкільного спілкування з друзями та дорослими іноземною мовою, формування уявлень по загальні риси та особливості спілкування рідною та іноземною мовою.

      Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між  країнами і людьми з різними мовами та   культурними традиціями , нова освітня система в Україні, державний освітній стандарт з  іноземної мови вимагають суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту та методів навчання іноземних мов.

     На сьогодні все більшого поширення набуває тенденція посилення комунікативної спрямованності навчального процесу -  його наближення  до реального процесу спілкування.       

     Діалогічне мовлення є основою комунікативного методу начання спілкування. Діалог -  це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому  в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. 

             

      Діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1)  запит інформації- повідомлення інформації

2)  пропозиція- у формі прохання, наказу, поради – прийняття чи

неприйняття запропонованого

3)  обмін судженнями, думками, враженнями

4)  взаємопереконання – обгрунтування власної точки зору.

      Кожна з цих функцій має свої специфичні мовні засоби та є домінантною у відповідному  типі діалогу. Діалогічне мовлення завжди вмотивоване. Проте в умовах навчання мотив сам по собі виникає не завжди. Отже, необхідно створити умови, за яких у школярів з’явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття,  тобто слід поставити їх у «запропоновані обставини». Крім того, сприятливий психологічний клімат на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість у роботі сприятимуть вмотивованості діалогічного мовлення. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре  обізнані з умовами, в яких відбувається комунікація. Діалог передбачає зорове сприйняття співрозмовника й певну незавершенність висловлювань, що доповнюється  позамовними засобами спілкування (мімікою, жестами, контактом очей, позами співрозмовниками).

         Діалог має двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає  то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Володіння  діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає  від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності.

        Будь-який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань.  Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають  реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності, але тісно пов’язані одна з одною за своїми комунікативними функціми, структурно інтонаційно.

      Найтісніший зв’язок має місце  між  суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю.

    Спираючись на свій досвід роботи, хочу запропонувати систему вправ, які можна використовувати на практиці в процесі навчання учнів діалогічного мовлення.  Робота з діалогом-зразком орієнтована на оволодіння учнями зразками-виразами іноземною мовою, тренування комунікативної взаємодії учнів, оперування мовним матеріалом у діалогічному мовлення, виконання різних трансформацій з текстом діалогу, а також на формування навичок і вмінь складання діалогу за зразком.

 Робота з діалогом-зразком може бути запропонована у таких вправах:

1 .Прослухайте діалог без тексту з попередніми

орієнтирами (запитання за змістом, правдивими й неправдивими

твердженнями,  ключовими словами).

2 .Прослухайте діалог, використовуючи візуальну опору.

3. Прослухайте окремі репліки для відпрацювання правильної

вимови та інтонації і прочитайте діалог.

4. Прочитайте діалог за ролями.

5. Зробіть переклад діалогу з рідної мови англійською.

6.  Заповніть порожні місця у репліках діалогу.

7. Розкрити дужки в репліках діалогу.

8. Відтворіть діалог у ролях.

9. Самостійно розширте репліки в діалозі відповідно до

контексту.

10.Складіть діалог, розміщуючи переплутані репліки у

відповідному порядку( a jumbled dialogue).

11.Складіть діалог на основі теми, ситуації, ключових слів і з

урахуванням певної комунікативної задачі.

 
_________________________________________________________________________________

 Проектна діяльність учнів.

Використання проектної технології на уроках англійської мови

Освіта:  В силу специфіки предмета іноземна мова має великий потенціал, який виховує та розвиває особистість дитини. Вона спонукає учнів до вивчення зразків світової та рідної культури, включає їх до діалогу культур, розвіває засобами мови. Вивчення іноземних мов на сьогодні здійснюється у широкому соціокультурному контексті, має читко виражений культурознавчий напрямок. У сучасної практиці навчання іноземним мовам в українських школах широко використовується метод проектів, який передбачає опору на творчість школярів, заохочення їх до дослідницької діяльності, дозволяє реально інтегрувати різні навчальні предмети, використовувати різні режими роботи учнів, організовувати навчання в співпраці. Проектна робота – вид роботи (переважно в групах), метою якої є підготовка кінцевого продукту англійською мовою – альбому, подання інформації тощо. Мета цього виду роботи – дати учню можливість виконати незалежну роботу, побудовану на знанні мови та уміннях і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення теми. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. У процесі проектної діяльності учні реально спілкуються між собою і з навколишнім світом англійською мовою. Практична мета виконання певної проектної роботи може базуватись на удосконаленні різних умінь та навичок. Деякі роботи вимагають більше практики усного мовлення, інші більше спрямовані на розвиток навичок письма, ще інші вимагають застосування певних артистичних здібностей. Якісь завдання більше підходять для індивідуальної роботи, інші - для роботи в парах або малих групах. Дуже важливо допомогти учням обрати завдання та такі методи його виконання, щоб вони почувалися максимально комфортно. Переваги проектної роботи були належно оцінені у викладанні таких предметів, як географія, історія, основи хімії та фізики, протягом багатьох років. Мовні навчальні програми почали систематично використовувати цей підхід тільки недавно. На запитання "Чому саме проектна робота?" можна дати такі відповіді: тому, що проектна робота мотивує (учні пишуть про себе – свою сім’ю, свій дім, свої інтереси і уподобання. Працюючи над проектом, учні проводять невелику дослідницьку роботу з теми, яка їх цікавить. Учні займають активну позицію під час проектної роботи. Виконуючи проект, учні часто щось вирізають, зафарбовують, про щось пишуть, шукають інформацію в книжках, спілкуються з іншими людьми, знаходять ілюстрації – можливо, навіть, роблять аудіо- чи відеозаписи. Учні різного рівня мовленнєвого розвитку можуть виконати свій власний проект – великий чи малий, простий чи складний – і зможуть пишатися ним. Наприклад, деякі учні в класі можуть слабше знати мову за інших, але це їм не заважатиме у процесі виконання проекту виявити здібності до проектування чи ілюстрування своєї роботи або знайти оригінальний підхід до презентації проекту). тому, що проектна робота особистісно зорієнтована (готуючи розповідь про своє оточення в письмовій формі, учні відкривають для себе значення англійської та інтернаціональної мови. Колись у майбутньому, можливо, їм доведеться розповісти іноземцю англійською мовою про свою сім’ю, місто чи свої уподобання. Робота над таким проектом допомагає їм підготуватися до такої події. Зосереджуючи увагу на темі, що вивчається англійською мовою, учні мають можливість ознайомитись з особливостями культури англомовних країн, порівняти їх зі своїми уявленнями і таким чином збагатити власне розуміння інших культур). тому, що проектна робота має загальноосвітню цінність (більшість сучасних шкільних програм вимагають, щоб викладання предметів сприяло розвитку в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями і корисних дослідницьких навичок. Проектна робота є практичним шляхом реалізації цих освітніх цілей на уроці та в позаурочний час). З точки зору практичних міркувань проектна робота включає різні види діяльності. Учням, можливо, доведеться рухатися по класу, щоб, наприклад, поставити запитання іншим учням чи знайти інформацію у довідковій літературі. Звичайно, у класі тоді не буде тиші. Але це продуктивний гамір, який сприятиме виконанню завдання. Підготовка, виконання і презентація проекту займає значно більше часу, ніж виконання традиційних завдань. Але не вся проектна робота мусить бути виконана на уроці. Якщо проект готується як індивідуальний, то учні можуть продовжувати працювати над ним удома. Багато учнів захочуть додатково попрацювати над проектом, щоб створити таку роботу, якою б вони могли дійсно пишатися. Зрозуміло, що більшість учнів будуть говорити рідною мовою під час роботи над проектом. Це природно й неминуче, і немає потреб це сприймати як проблему. Головне – щоб кінцевий результат був сформульований англійською мовою. Проектна робота забезпечує можливості реального використання перекладу – наприклад, перекладу англійською мовою листівок, карт, інтерв’ю з членами родини, текстів з довідника, написаного рідною мовою. Ключем до успіху проектної роботи є добра підготовка і організація. Для виконання проекту необхідно, щоб у класі були ножиці, лінійки, клей і великі аркуші паперу. Учням також треба мати доступ до невеличкої довідкової бібліотеки, у якій можна було б знайти словник, граматику та атлас. Учнів слід заохочувати збирати і приносити в клас власні матеріали: журнали, брошури, карти, листівки тощо, навіть якщо всі ці матеріали написані рідною мовою. Учителям також варто збирати такі матеріали. Школярі повинні навчитися самостійно знаходити потрібну інформацію і звертатися по допомогу до вчителя тільки у тих випадках, коли вони самі не можуть знайти відповідь на запитання. Діти також мусять навчитися планувати свої дії і самостійно вирішувати, які матеріали їм знадобляться для виконання завдань проекту і де вони їх можуть знайти. Важливим етапом в роботі над проектом є його оцінювання. Учні завжди хочуть почути відгук про свій проект від учителя. Надзвичайно важливо, щоб робота учнів оцінювалася не тільки з точки зору лінгвістичної правильності. Учителі мусять відзначати, наскільки творчою й оригінальною є робота і як багато зусиль було докладено для її виконання. Важливо, щоб учителі не виправляли помилки в кінцевому варіанті проекту. Для цього слід запропонувати учням підготувати й показати для перевірки спочатку чернетку проекту. Таким чином, помилки будуть знайдені, і заключний варіант проекту не матиме виправлень. Зразки завдань для проектних робіт, які останнім часом найбільше запам’ятались мені та моїм учням: 1. "Книга погоди" ("A weather book"). Діти виготовляють картки, де малюють схематичне зображення різних видів погоди, складають ці картки в конверти, які наклеюють на спеціальні зошити або блокноти – "книги погоди". Під час уроку ми усно з’ясовуємо, яка погода надворі за допомогою карток (учні розкладають відповідні картки на парті, а вчитель на дошці) і фіксуємо опис погоди в "книгах". 2. Проекти "Навчаємось вчитися" ("Learning to learn") з практичними ідеями та порадами щодо роботи над мовою (вивчення слів, правил, робота з словниками та посібниками, читання оригінальної літератури, підготовка до екзаменів тощо). Результати такої роботи оформлюються у вигляді яскравих пам’яток. 3. Анкетування, інтерв’ю, дослідження на тему, що вивчається. Результат такої роботи оформлюється у вигляді таблиць із висновками та постерів) (survey, quiz) 4. Аудіо-екскурсія по місту (створення сценарію, запис на касету тексту екскурсії, прослуховування касети однокласниками) 5. Проектні роботи, які стосуються тем "Я, моя родина, мої друзі" "Учень та його оточення", "Зовнішність": розповідь про себе з опорою (для учнів початкового та середнього етапу навчання), де опора виготовляється у вигляді шестикутників, складених у своєрідну "квітку", де на кожній "пелюстці" учень має розкрити певне питання (своє ім’я, вік, місце проживання, школа, шкільні друзі, домашні тваринки, уподобання тощо); "Родинні дерева"; "Говорять зірки" ("Stars talking") – біографічні дані про знаменитість (робота оформлюється у вигляді реферату або постеру, учень має бути готовий відповідати на запитання однокласників, до участі у своєрідному інтерв’ю); 6. Проектні роботи для більш старших школярів з вищим рівнем знання мови на тему "Біографія" можуть бути "A life story", "Personal details", "Personality Questionnaire" тощо. "Transform your teacher", "A new image" (де беруться фотографія особи "до" та "після" перевтілення, - учні змінюють імідж тієї чи іншої людини); розклад уроків англійською мовою. 7.Досить цікаві проектні роботи, які мають вигляд рекламних постерів (планування вечірки, реклама гуртків чи клубів за інтересами, рекламні постери до фільмів тощо). 8. "Створи свою власну музичну групу" (до теми "Музика та музичні інструменти). 9. Різні види проектних робіт до теми "Їжа та продукти" ("Здорова їжа", "Сплануй обід", "Мій улюблений рецепт" тощо). Але як свідчить аналіз педагогічної практики та методичної літератури, яка розглядає загальну проблему використання метода проектів, до цього часу ще не висвітлений підхід до визначення поняття "метод проектів", не освітлені в повному обсязі питання теорії й практики цілеспрямованого, спеціально організованого і керованого процесу використання методу проектів для формування комунікативних вмінь школярів й для виховування особистості засобами іноземної мови. Все вищезазначене свідчить про те, що, не дивлячись на часте використовування завдань з розробки проектів як в підручниках для середніх шкіл, так й в різних додаткових посібниках, неможна казати, що всі аспекти використання даного методу достатньо проаналізовані в навчальної літературі, особливо в контексті рішення виховних завдань засобами іноземної мови. Особистісно-орієнтоване виховання засобами іноземної мови передбачає, з одного боку, використання навчального спілкування, співробітництва та активної творчої діяльності учня під час уроку, а з іншого боку, вчителю необхідно знайти спосіб введення реальної іноземної мови до шкільного класу, включити учня до реальної мовної комунікації, до інформаційного обміну, не залишаючи учбової аудиторії, змоделювати реальний процес входження в культуру. Об’єктивно існуюче інформаційне середовище включає до себе наступне: книги (художні, навчальні, довідники, науково-популярну літературу); періодичний друк; радіомовлення та телебачення; мультимедійні апаратні та програмні засоби, у тому числі навчальні; глобальні та локальні мережі освітнього, загального й спеціального призначення. Книга є найбільш розповсюдженим носієм іншомовної інформації. В навчальному процесі це підручники та навчальні посібники. Нажаль, оригінальні художні та наукові тексти не часто зустрічаються у сучасних шкільних підручниках англійської мови, а завдання до них досить часто перетворюють текст в учбовий. Газети і журнали використовуються в навчальному процесі не так широко, як навчальні книги, навіть якщо вони являються реальними носіями живої мови та актуальної інформації. Електронні носії інформації в найближчі роки набудуть значення, рівнозначного книзі і періодичним виданням. Сучасні технології надання нової інформації створюють унікальні можливості автоматичного пошуку інформації, роботи з довідниковим матеріалом. Радіо- і телепередачі іноземною мовою –очевидна реальність сучасного інформаційного простору. Сьогодні у багатьох школах, особливо з поглибленим вивченням іноземної мови, для роботи як під час уроку, так і поза ним учні користуються фондами медіатек, мають можливість переглядати не тільки навчальні програми, але й телепередачі в реальному часі, використовуючи супутникові антени. Можливості обчислювальної техніки та програмних засобів настільки необмежені, що ця тема може стати предметом окремої книги. Як доводить сучасна практика, використання Інтернету з навчальною метою – основна тенденція сьогоднішнього дня. Участь у різноманітних телекомунікаційних проектах, конференціях, можливість підключення до бібліотек світу, просто опитування про насущні проблеми мешканців будь якої точки планети – все це поширює світ уявлення учня, привносить до його життя велику кількість інформації, доречи більшістю мовою, яка вивчається, в нашому випадку англійською. Виховний потенціал іноземної мови збільшується з введенням у навчальний процес нових інформаційних технологій. Використання технологій, які привертають досвід та творчий потенціал учня, виводить процес навчання й виховання засобами іноземної мови за межі шкільних рамок. Метод проектів є однією з технологій, яка забезпечує особистісно-орієнтований напрямок навчання та виховання, так як він практично вбирає в себе також інші сучасні технології, наприклад таки як навчання у співробітництві. На відміну від інших технологій, які практикуються в школі (комунікативно–рольова ситуативна і лінгвістично орієнтована діяльності), проектна методика дає вчителю можливість включити учнів у реальне спілкування, найбільш насичене іншомовними контактами, яке базується на дослідницької діяльності. на співпраці, та побачити реальні, а не лише отриманні в ході гри результати своєї роботи. Проект у проективному навчанні і метод проектів відрізняються один від одного. В методі проектів проект – це засіб навчання, засіб засвоєння певного учбового матеріалу; у проективному навчанні – розробка проекту –мета навчання, тобто, висловлюючись про метод проектів, ми маємо на увазі спосіб досягнення конкретної дидактичної (методичної) мети через розробку проблеми та отримання реального практичного результату. Доктор педагогічних наук, відомий дослідник у галузі сучасних технологій навчання Є. С. Полат визначає метод проектів як "определённым образом организованную поисковую, исследовательскую деятельность учащихся, индивидуальную или групповую, которая предусматривает не просто достижение того или иного результата, оформленного в виде конкретного практического выхода, но организацию процесса достижения этого результата" [7, c. 14]. Вона вважає, що метод проектів за наявністю певних умов може бути використаним в будь якому типі шкіл, на будь якому етапі навчання, якщо він відповідає таким вимогам: Наявність значимої у дослідницькому або творчому плані проблеми чи задачі, яка потребує інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення. Практичне, теоретичне, пізнавальне значення результатів, які очікуються. Самостійна діяльність учнів: індивідуально, в парах, в групі на уроці та поза ним. Структурування змістової частини проекту. з вказівкою поетапних результатів та розподілом ролей. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які витікають з неї, висування гіпотези рішення, обговорення методів дослідження. оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корегування, висновки. Типологія проектів, яка активно використовується в сучасній школі Аналізуючи роботи різних авторів можливо виділити найбільш опрацьовану типологію проектів відповідно до їх ознак: Домінуючий в проекті метод: дослідницький, творчий, рольово–ігровий, ознайомчо–орієнтуючий. Предметно–змістова область: монопроект (в рамках однієї області знань) чи між предметний проект. Характер координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований (неявний, який імітує учасника проекту). Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу). Кількість учасників проекту. Тривалість проекту (короткостроковий, довгостроковий). Відповідно до першої ознаки можливо виділити наступні типи проектів: Дослідницькі. Даний тип вимагає добре продуману структуру проекту, чітко сформульовані перед початком виконання проекту цілі, зацікавленість кожного учасника проекту, соціальну значимість; продумані методи експериментальних та опитних робот, методи обробки результатів. Творчі. Творчі проекти не мають детально відпрацьованої структури, вона тільки намічається та розвивається, підкорюючись схемі, яку прийняли самі учні. Але, до того, як розпочати розробку такого проекту, слід заздалегідь домовитися про бажані, заплановані результати. Це можуть бути твори, відеофільми, стінгазети, експедиції і таке інше. Рольово-ігрові. В таких проектах структура теж тільки намічується і залишається відкритою до закінчення проекту. Кожен учасник вибирає для себе роль, відповідно до характеру та змісту проекту. Це можуть бути літературні персонажі, герої, які імітують соціальні та ділові відношення, ускладнені придуманими учасниками ситуаціями. Результати подібних проектів можуть бути обговорені заздалегідь, а можуть "вимальовуватися" ближче до кінця роботи. Практично-зорієнтовані. Такий тип відрізняє чітко позначена з самого початку мета діяльності учасників проекту, яка, в свою чергу, повинна бути зорієнтована на соціальні інтереси самих учасників. Результатом роботи можуть бути газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону та інше. Подібний проект вимагає добре продуману структуру, можливо, навіть сценарій всієї діяльності його учасників, домінуючий функції кожного в обробці та оформленні іншомовної інформації. Під час роботи над такими проектами особливо важна чітка організація обговорення, корегування, презентації отриманих результатів і можливих способів використання їх на практиці. За другою ознакою – домінуючому предметно-змістовому аспекту – проекти можуть бути: Моно проекти. Дані проекти краще проводити за найбільш складними темами, пов’язаними з країнознавчою, соціальною тематикою. Вони потребують чіткої структуризації, краще з поурочним плануванням, з чітким позначенням кінцевої мети і задач, а також знань, вмінь, які отримують учні під час розробки проекту. Заздалегідь позначається і форма презентації, яку учні обирають самі. Міжпредметні проекти. Такого роду проекти виконуються у позаурочний час. Вони можуть об’єднувати як декілька предметів, так і вирішувати достатньо складні проблеми, наприклад, проблеми збереження навколишнього середовища, дослідження творчості письменників, працюючих в одному жанрі. Такі проекти потребують чіткої координації роботи всіх вчителів-предметників, добре відпрацьованої форми проміжкового контролю та підсумкової презентації. За третьою ознакою – характеру координації – проекти можуть бути: З відкритою координацією. В таких проектах координатор (педагог) безпосередньо бере участь в роботі, організовуючі та направляючі її, а також координуючі діяльність всіх учасників. З прихованою координацією. Вчитель не вмішується до роботи над проектом, але, вивчаючі щоденники та звіти учнів, спілкуючись з членами групи, він уважно наглядає за процесом і може бути у ролі порадника або помічника. За характеристикою контактів проекти бувають: внутрішні або регіональні (в межах класів однієї школи, шкіл округу, міста); міжнародні. Останні можуть мати місце під час шкільних обмінів. Крім цього, можливість розробляти міжнародні проекти спільно з учнями різних країн та континентів надаються вчителю сучасними інформаційними технологіями. Такі проекти з’явилися відносно нещодавно і мають назву телекомунікаційних проектів. Телекомунікаційний проект – це насамперед навчально-пізнавальна спільна творчість чи пізнавальна ігрова діяльність учнів, партнерів, які знаходяться на значної відстані один від одного, основана на комп’ютерної телекомунікації і яка має спільну мету – дослідження проблеми за допомогою узгоджених методів, способів діяльності, спрямованих на досягнення спільного результату. Специфіка телекомунікаційних проектів заключається у тому, що всі вони міжпредметні. Вирішення будь якої проблеми за темою проекту завжди вимагає використання інтегрованих знань. Робота в міжнародних проектах потребує у якісних знаннях не тільки в галузі дослідження конкретної проблеми, але й певного усвідомлення в галузі національної культури партнера за проектом. Участь у телекомунікаційному проекті допомагає учню включитися до різних середовищ: інформаційних, соціальних, мовних. Це сприяє формуванню глобального мислення, усвідомленню себе як громадянина світу, прищеплює почуття соціальної відповідальності, поширює кругозір учня, заохочує до полілогу культур, допомагає висловлювати своє ставлення до проблеми, пам’ятаючи про правила написання листа, доповіді, одночасно ознайомитись з точкою зору людей, які живуть в інших географічних умовах, які мають інше віро сповідування і національні традиції, можливо інакше поглянути на власний світ, толерантно віднестися до точки зору партнера за проектом. Звернемося до основних підходів використання метода проектів при навчанні іноземним мовам. Їх можна поділити на дві категорії. До першої ми віднесемо розробку проектів, не пов’язаних з матеріалом підручника: учні знайомляться з містом, місцевістю, у який вони мешкають, для того, щоб розповісти про це своїм зарубіжним одноліткам, таким чином залучаючись до середовища соціального, розробляючи прагматичні проекти. Друга категорія – це дослідницькі проекти, розробка яких здійснюється паралельно з вивченням певної теми підручника. Багато вчителів намагаються створити в класі ситуації, найбільш наближені до дійсності, які сприяють застосуванню учнями знань, здобутих у процесі навчання. Робота над проектом – це в першу чергу самостійна робота учня над вирішенням проблеми, яка вимагає уміння поставити проблему, намітити способи її вирішення, спланувати роботу, підібрати необхідний матеріал і таке інше. Таким чином, у процесі цієї діяльності учень розвіває свої інтелектуальні вміння, такі риси характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, набуває певні навчальні навички, а це забезпечує соціальну та професійну адаптацію в суспільстві, створює умови для розвитку креативності, що є важливим в сьогоднішньому швидкоплинному світі. http://lakesideacademy.lbpsb.qc.ca/documents/EducationalProject.pdf _____________________________________________________________________ Використання новітніх інформаційних технологій під час навчання іноземної мови План Вступ Розділ 1. Теоретичні основи використання новітніх інформаційних технологій у навчальному процесі 1.1 Сучасні підходи до використання інформаційних технологій 1.2 Новітні інформаційні технології в навчанні англійської мови. Використання Інтернет-ресурсів на уроках англійської мови та форми роботи з комп’ютерними навчальними програмами Розділ 2. Підвищення мотивації вивчення англійської мови шляхом використання нових інформаційних технологій у школі Вступ В останні роки все частіше піднімається питання про застосування нових інформаційних технологій у середній школі. Це не тільки нові технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання. Ми живемо в часи коли англійська мова набула глобального спілкування ( у зв'язку із загальною комп'ютеризацією ). Людина, що входить на рівень міжнародного і міжнаціонального спілкування, повинна повною мірою володіти уміннями і навичками виразу своїх думок англійською мовою. Комунікація, таким чином, виходить на найважливіше місце. Але вільне спілкування, у свою чергу, потребує зацікавленості. Ця тема завжди була, є і буде актуальною, тому що мотивація є рушійною силою, що спонукає учнів до, вивчення найскладніших завдань з іноземної мови.  Модернізація освітньої галузі передбачає перехід від використання традиційних засобів передачі та отримання інформації, таких як ручка, друкований підручник, класна дошка і крейда до персонального комп'ютера, комп'ютерних класів з інтерактивними методами та засобами навчання (інтерактивні дошки і програмне забезпечення ) та інформаційного поля діяльності всесвітньої інформаційної мережі-Інтернет. Змістовна основа масової комп'ютеризації в освіті, безумовно, зв'язана з тим, що сучасний комп'ютер являє собою ефективний засіб оптимізації умов розумової праці взагалі, у будь-якому його прояві. Р. Вільямс і К. Маклі у своїй статті „Комп'ютери в школі " пишуть: "Є одна особливість комп'ютера, що розкривається при використанні його як пристрою для навчання інших, і як помічника в придбанні знань, це його бездушність. Машина може "дружелюбно " спілкуватися з користувачем і в якісь моменти "підтримувати " його, однак вона ніколи не виявить ознак дратівливості і не дасть відчути, що їй стало нудно. У цьому змісті застосування комп'ютерів є, можливо, найбільш корисним при індивідуалізації викладання ". Поняття "технологія", походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлене майстерність. Технологія вказує на конкретні способи і засоби здійсненняпрофесійної діяльності. Сучасні інформаційні технології це - форми і методи передачі інформації при допомозі новітніх засобів та пристроїв зв'язку (телебачення, комп'ютеризація, Інтернет та мобільнамережа зв'язку ). Розробкою і впровадженням у навчальний процес нових інформаційних технологій активно займаються такі дослідники як, Полат Е.С., Дмитреєва Е.И., Новиков С.У., Полілову Т.А., Цвєткова Л.А. И т. д.. Так О.И. Руденко-Моргун у своїй статті „Комп’ютерні технології як нова форма навчання пише”, ми живемо в столітті інформаційної, комп’ютерної революції, що почалася в середині 80-х років і дотепер продовжує нарощувати темпи. От її основні віхи: поява персонального комп’ютера, винахід технології мультимедіа, впровадження в наше життяглобальної інформаційної комп’ютерної мережі Інтернет. Усі ці нововведення легко і непомітно ввійшли в життя: вони широко використовуються майже у всіх професійних сферах і в побуті. Комп’ютерні навчальні програми в навчанні англійської мови, вважає Е.Л. Носенко, стали використовуватися з 80-х рр. XX в. Говорилося про те, що автоматизовані навчальні системи (АОС) відносяться до так названих комбінованих технічних засобів навчання. Вони призначені для реалізації за допомогою комп’ютера, що працюють у діалоговому режимі, функцій по пред’явленню навчальної інформації в зручній для сприйняття формі, індивідуалізованому керуванню навчальною діяльністю в ході програмованого, проблемного навчання; контролю знань, а також для забезпечення доступу до обчислювальних, інформаційно-довідкових і інших ресурсів комп’ютера. «Про те, що комп’ютери стрімко ввійшли в наше життя й у процес навчання англійській мові, трохи потіснивши традиційні методики і змусивши викладачів іноземних мов вирішувати проблеми, про існування яких кілька десятків років тому жоден лінгвіст навіть не підозрював» пише С.В. Фадєєв [6]. Немає нічого дивного в тім, що не усі викладачі виявилися готовими до широкого впровадження комп’ютерів у таку нетрадиційну сферу, як навчання іноземним мовам. Необхідно, щоб кожен викладач зрозумів просту думку: комп’ютер у навчальному процесі – не механічний педагог, чи заступник аналог викладача, а засіб при навчанні дітей, що підсилює і розширює можливості його навчальної діяльності. Те, що викладач бажає одержати в результаті використання машини, у неї необхідно запрограмувати.[5] Таким чином, комп’ютер бере на себе левину частку рутинної роботи викладача, вивільняючи йому час для творчої діяльності, що на сучасному рівні розвитку техніки не може бути віддана комп’ютеру.[2] Тому, актуальність даної теми може бути аргументована важливістю проблеми у той же час її недостатньою розробленістю для застосування в умовах звичайної школи. Об’єкт дослідження: Процес оволодіння іноземною мовою за допомогою інформаційних технологій. Предмет дослідження: Місце інформаційних технологій у навчанні англійської мови. Мета дослідження: Проаналізувати використання інформаційних технологій в старших класах. Навести приклади застосування інформаційних технологій в загально навчальних закладах. Завдання дослідження: Розглянути сучасні підходи, сутність інформаційних технологій. Форми і методи використання. Дослідити вплив інформаційних технологій на мотивацію навчання. Теоретично обґрунтувати ефективність використання інформаційних технологій. Розділ 1. Теоретичні основи використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі 1.1 Сучасні підходи до використання інформаційних технологій Сучасний період розвитку цивілізованого суспільства характеризує процес інформатизації. Інформатизація суспільства – це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності в сфері суспільного виробництва є збір, нагромадження, продукування, обробка, збереження, передача і використання інформації, здійснювані на основі сучасних засобів мікропроцесорної й обчислювальної техніки, а також на базі різноманітних засобів інформаційного обміну. Інформатизація суспільства забезпечує: активне використання постійного інтелектуального потенціалу суспільства, що розширюється, сконцентрованого в друкованому фонді, і науковому, виробничому й іншому видах діяльності його членів. інтеграцію інформаційних технологій з наукового, виробничого, ініціюючого розвитку усіх сфер суспільного виробництва, інтелектуалізацію трудової діяльності; високий рівень інформаційного обслуговування, доступність будь-якого члена суспільства до джерел достовірної інформації, візуалізацію інформації, що представляється істотність використовуваних даних. Застосування відкритих інформаційних систем, розрахованих на використання всього масиву інформації, доступної в даний момент суспільству у визначеній його сфері, дозволяє удосконалити механізми керування суспільним пристроєм, сприяє гуманізації і демократизації суспільства, підвищує рівень добробуту його членів. Процеси, що відбуваються в зв’язку з інформатизацією суспільства, сприяють не тільки прискоренню науково-технічного прогресу, інтелектуалізації усіх видів людської діяльності, але і створенню якісно нового інформаційного середовища соціуму, що забезпечує розвиток творчого потенціалу індивіда. [9] Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства єінформатизація освіти – упровадження засобів нових інформаційних технологій у систему освіти. Це уможливить: удосконалювання механізмів керування системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичнихматеріалів, а також комунікаційних мереж; удосконалювання методології і стратегії добору змісту, методів і організаційних форм навчання, що відповідають задачам розвитку особистості того, якого навчають, у сучаснихумовах інформатизації суспільства; створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, якого навчають, на формування умінь самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності по обробці інформації; створення і використання комп’ютерних тестуючих, діагностуючих, контролюючих і оціночних систем. Інтенсивний розвиток процесу інформатизації освіти спричиняє розширення сфери застосування сучасних інформаційних технологій. В даний час можна вже цілком виразно виділити успішно й активно розвиваючі напрямки використання сучасних інформаційних технологій в освіті:[11] реалізація можливостей програмних засобів навчального призначення (проблемно-орієнтованих, об’єктно-орієнтованих, предметно-орієнтованих) як засіб навчання, об’єкта вивчення, засобу керування, засобу комунікації, засобу обробки інформації. Як показує вітчизняний і закордонний досвід застосування сучасних інформаційних технологій, реалізація вищевикладених можливостей дозволяє забезпечити: надання тому, кого навчають, інструмент дослідження, конструювання, формалізації знань про предметний світ і разом з тим активного компонента предметного світу, інструмента виміру, відображення і впливи на предметний світ; розширення сфери самостійної діяльності тих, яких навчають, за рахунок можливості організації різноманітних видів навчальної діяльності (експериментально-дослідницька, учбово-ігрова, інформаційно-навчальна діяльність, а також діяльність по обробці інформації, зокрема й аудіовізуальної), у тому числі індивідуальної, на кожному робочому місці, групової, колективної; індивідуалізацію і диференціацію процесу навчання за рахунок реалізації можливостей інтерактивного діалогу, самостійного вибору режиму навчальної діяльності й організаційних форм навчання; озброєння того, кого навчають, стратегією засвоєння навчального матеріалу чи рішення задач визначеного класу за рахунок реалізації можливостей; формування інформаційної культури, компоненти культури індивіда, члена інформаційного суспільства, за рахунок здійснення інформаційно-навчальної діяльності, роботи з об’єктно-орієнтованими програмними засобами; підвищення мотивації навчання за рахунок комп’ютерної візуалізації досліджуваних об’єктів, явищ, керування досліджуваними об’єктами, ситуацією, можливості самостійного вибору форм і методів навчання, вкраплення ігрових ситуацій. Процес інформатизації освіти і зв’язане з цим використання можливостей сучасних інформаційних технологій у процесі навчання приводить не тільки до зміни організаційних форм і методів навчання, але і до виникнення нових методів навчання.[10] Придатність технічних засобів навчання і контролю для використання на заняттях по іноземній мові визначається за наступними критеріями: по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процесу, по-друге, забезпечувати негайне і постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня; по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови, по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний зв’язок і поопераційнний контроль дій усіх тих, яких навчають,, по-п’яте, мати можливість швидкого уведення відповідей без тривалого їхнього кодування і шифрування. Застосування комп’ютерів на уроках англійської мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп’ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання. Крім того, матеріал при використанні комп’ютера краще засвоюється. Комп’ютер забезпечує і всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід’ємною частиною навчального процесу і виконує функцію зворотного зв’язку між учнем і викладачем. При використанні комп’ютера для контролю якості знань учнів досягається і велика об’єктивність оцінки. Крім того, комп’ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачу приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями. Ще одна перевага комп’ютера – здатність накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань за допомогою, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь і якість сформованості знань в учнів. Сприятливі можливості створюють комп’ютери і для організації самостійної роботи учнів на уроках англійської мови. Учні можуть використовувати комп’ютер як для вивчення окремих тем, так і для самоконтролю отриманих знань. Причому комп’ютер є самим терплячим педагогом, здатним скільки завгодно повторювати будь-які завдання, домагаючись правильної відповіді і, у кінцевому рахунку, автоматизації навички, що відпрацьовується. 1.2 Новітні інформаційні технології в навчанні англійської мови Використання Інтернет-ресурсів на уроках англійської мови та форми роботи з комп’ютерними навчальними програмами . Одним з найбільш революційних досягнень за останні десятиліття, що значно вплинуло на освітній процес в усьому світі, стало створення всесвітньої комп’ютерної мережі, що одержала назву Інтернет, що буквально означає “міжнародна мережа” (англ. international net). Використання кібернетичного простору (cyberspace) у навчальних цілях є абсолютно новим напрямком загальної дидактики і приватної методики, тому що зміни, що відбуваються, торкаються всі сторони навчального процесу, починаючи від вибору прийомів і стилю роботи, кінчаючи зміною вимог до академічного рівня що навчаються.Основна мета вивчення іноземної мови в середній школі - формування комунікативної компетенції, всі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї головної мети. Комунікативний підхід має на увазі навчання спілкуванню і формування здатності до міжкультурної взаємодії, що є основою функціонування Інтернету. Поза спілкуванням Інтернет не має змісту - це міжнародне багатонаціональне, крос-культурне суспільство, чия життєдіяльність заснована на електронному спілкуванні мільйонів людей в усьому світі, що говорять одночасно - найбільш гігантська по розмірах і кількості учасників розмова, що коли-небудь, відбувалась. Включаючись в нього на уроці іноземної мови ми створюємо модель реального спілкування. Спілкуючись у щирому мовному середовищі, забезпеченої інтернет, учні виявляються в дійсних життєвих ситуаціях. Залучення в вирішення широкого кола значимих, реалістичних, цікавлячих і досяжних задач, школярі навчаються спонтанно й адекватно на них реагувати, що стимулює створення оригінальних висловлень, а не шаблонову маніпуляцію мовними формулами. Першорядне значення надається розумінню, передачі змісту і вираженню змісту, що мотивує вивчення структури і словника іноземної мови, що служать цієї метою. Таким чином, увага учнів концентрується на використанні форм, ніж на них самих, і навчання граматиці здійснюється непрямим образом, у безпосередньому спілкуванні, крім повного вивчення граматичних правил.[17] Комп’ютер лояльний до розмаїтості учнівських відповідей: він не супроводжує роботу учнів хвалебними чи заохочувальними коментарями, що розвиває їхню самостійність і створює сприятливу соціально-психологічну атмосферу на уроці англійської мови, додаючи їм впевненість у собі, що є немаловажним чинником для розвитку їхньої індивідуальності. Розвиток освіти в наші дні органічно зв’язано з підвищенням рівня його інформаційного потенціалу. Ця характерна риса багато в чому визначає як напрямок еволюції самої освіти, так і майбутнє всього суспільства. Для найбільш успішного орієнтування у світовому інформаційному просторі необхідне оволодіння учнями інформаційною культурою, а також компьютерно-екранної культури, оскільки пріоритет у пошуку інформації усе більше і більше віддається Інтернет. Як інформаційна система, Інтернет пропонує своїм користувачам різноманіття інформації і ресурсів. Базовий набір послуг може містити в собі: - електронну пошту (e-mail); - телеконференції (usenet); - відеоконференції; - можливість публікації власної інформації, створення власної домашньої сторінки (homepage) і розміщення її на Web-сервері; - доступ до інформаційних ресурсів: - довідкові каталоги (Yahoo!, InfoSeek/UltraSmart, LookSmart, Galaxy); - пошукові системи (Alta Vista, HotBob, Open Text, WebCrawler, Excite); - розмова в мережі (Chat). Ці ресурси можуть бути активно використані на уроці англійської мови. Оволодіння комунікативної і міжкультурної компетенцією неможливо без практики спілкування, і використання ресурсів Інтернет на уроці іноземної мови в цьому змісті просто незамінно: віртуальне середовище Інтернет дозволяє вийти за тимчасові і просторові рамки, надаючи її користувачам можливість автентичного спілкування з реальними співрозмовниками на актуальні для обох сторін теми. Однак не можна забувати про те, що Інтернет - лише допоміжний технічний засіб навчання, і для досягнення оптимальних результатів необхідно грамотно інтегрувати його використання в процес уроку.[29] Форми роботи з комп’ютерними навчальними програмами на уроках іноземної мови Існує безліч комп’ютерних програм, що допомагають вчителю англійської мови й учням при оволодінні англійською мовою. Комп’ютерні навчальні програми мають багато переваг перед традиційними методами навчання. Вони дозволяють тренувати різні види мовної діяльності і сполучити їх у різних комбінаціях, допомагають усвідомити мовні явища, сформувати лінгвістичні здібності, створити комунікативні ситуації, автоматизувати мовні дії, а також забезпечують можливість обліку ведучої репрезентативної системи, реалізацію індивідуального підходу й інтенсифікацію самостійної роботи учня. Проаналізуємо деякі з них. а) Вивчення лексики. При введенні і відпрацьовуванні тематичної лексики, наприклад покупки, продукти харчування, одяг і т.д., можна використовувати комп’ютерні програми “Triple play plus in English”, “English on holidays”, “English Gold’ і інші. Етапи роботи з комп’ютерними програмами наступні: демонстрація, закріплення, контроль. б) Відпрацьовування вимови. Багато навчальних програм передбачають режим роботи з мікрофоном. Після прослуховування слова чи фрази учень повторює за диктором і на екрані з’являється графічне зображення звуку диктора й учня, при порівнянні яких видно всі неточності. Учень прагне домогтися графічного зображення вимовленого звуку максимально наближеного до зразка. в) Навчання діалогічної мови. Приклад роботи з діалогами комп’ютерної програми „Triple play plus in English”. З запропонованих 12 діалогів, вибирається один, наприклад „У кафе”. На екрані з’являються кілька картинок - сцен даного діалогу. г) Навчання листу. Цей вид роботи вирішує відразу дві задачі: правильне написання англійських слів і освоєння клавіатури. Комп’ютерна навчальна програма „Bridge to English” допомагає вирішити ці задачі. Майже кожне завдання передбачає друкування на клавіатурі англійських слів і речень. д) Відпрацьовування граматичних явищ. Усі навчальні комп’ютерні програми так чи інакше передбачають відпрацьовування визначених граматичних структур. У програмі „Bridge to English” 20 уроків, і в кожнім уроці відпрацьовуються свої граматичні явища: стверджувальні, негативні і питальні речення, ступені  порівняння прикметників, дієприкметник, займенники sоме, any, структури there is / there are, прийменники і т.д. Усі види роботи одного уроку спрямовані на відпрацьовування визначеного граматичного явища. Складання тестів по граматиці, використовуючи комп’ютер, допомагає учням краще освоїти граматичний матеріал. Старшокласники розробляють свої комп’ютерні програми на перевірку лексичних і граматичних знань учнів. Ми дослідили що, дуже важливим є використання комп’ютера в навчальній діяльності учнів, яке сприяє розвитку здібностей, пам’яті, просторової уяви, творчого нестандартногомислення, підвищує інтерес до навчання. Життя учня стає цікавішим. Проведення уроків з використанням інформаційних технологій робить процес навчання цікавішим і інтенсивним. Але слід зауважити, що комп’ютер не заміняє вчителя,а тільки доповнює його. Комп’ютерприродно вписується в життя школи і є одним е ще одним фективним технічним засобом, за допомогою якого можна значно урізноманітнити процес навчання. Кожне заняття викликає в дітей емоційний пійом, навіть невстигаючі учні охоче працюють з комп’ютером. Також можна сказати, що Інтернет є важливим джерелом, з якого вчитель може знайти інформацію на будь які теми уроків. З Інтернет-ресурсів вчитель може знайти: ігри, завдання, конкурси, конспекти уроків. При використанні навчальних програм потрібно враховувати слабкість комп’ютерного опитування - не прослідковується хід розв’язування задачі, відсутня можливість перевірки графічних навичок і навичок проведення доведень. Отже з цього можна сказати, що використання комп’ютерних технологій робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, системазувати, розвивають мовлення. Розділ 2. Підвищення мотивації вивчення англійської мови шляхом використання нових інформаційних технологій у школі 2.1 Зв’язок навчання і мотивації вивчення іноземної мови У завданні дослідження входило також і вивчення взаємозв’язку і мотивації і змісту навчання інформаційних технологій (ІТ). У зв’язку з цим у даному параграфі будуть розкриті всі складові мотивації і її вплив на навчальний процес. Для оптимальної організації навчального процесу важливо в першу чергу глибоке знання мотивів навчання школяра, і по-друге, уміння правильно виявляти їх і розумно керувати ними. У зв’язку з цим необхідно звернутися до теоретичних досліджень із проблем мотивації, а також визначити її зв’язок зі змістом навчання; Аналіз наявної вітчизняної і західної літератури показав наступне. На даний момент немає єдиної думки чи однозначного рішення даної проблеми, а саме, що ж таке мотивація в цілому і мотивація навчальної діяльності зокрема. Оскільки мотивація - явище багатогранне, то повинно містити в собі цілий комплекс засобів для її підтримки. У загальній структурі мотивації домінуючим є основний мотив, що визначає навчальну діяльність і формування відносини до неї. Це пізнавальний мотив, тому що в його основі закладене постійне прагнення до пізнання; а також має місце зв’язок зі змістовною йорганізаційною стороною самої навчальної діяльності.[20] У процесі навчальної діяльності починають діяти і виникати приватні мотиви, що керують постановкою, прийняттям і рішенням окремих задач для досягнення конкретних цілей навчання іншомовному спілкуванню. Мотиваційний аспект має вирішальне значення також і для активізації всіх психологічних процесів - мислення, сприйняття, розуміння і засвоєння іншомовного матеріалу. Для цього необхідно підвищувати рівні мотивації, сприяючи розвитку пізнання й інтелектуальної діяльності в учнів, прагнучи в остаточному підсумку підвищити ефективність процесу навчання. «Внутрішня умова» (А. Н. Леонтьев), психічні і фізичні переживання (потреби), усвідомлена внутрішня чи зовнішня потреба (мотиви) додають зміст, тим самим стимулюють мовну діяльність, мислення, і приводять до бажання більше довідатися і навчитися мислити мовою. Завдяки ситуації задовольняються потреби особистості, і створюються позитивні установки на вивчення англійської мови. Таким чином, мотиви, інтереси, ситуації, установки взаємообумовлені, складають гармонічну єдність особистості, є внутрішнім енергізатором.[22] Оскільки навчання іншомовному спілкуванню відбувається за допомогою спілкування, що є сугубо особистісним процесом, у якому здійснюється обмін ідеями, інтересами, передача рис характеру, то при комунікативному навчанні облік особистісних властивостей учнів має першорядну значимість. Без обліку перерахованих вище факторів мовні дії учнів відриваються від їхніх реальних почуттів, думок, інтересів, тобто губиться джерело, що харчує мовну діяльність. Саме облік особистісних властивостей приводить до виникнення ситуаційної комунікативної мотивації, тобто забезпечується ініціативна участь учня в навчальному чи реальному спілкуванні. Учені, що досліджують мотивацію засвоєння ІМ (Леоньтьев А. Н., Рубенштейн С. А., Зимова И.И), виділяють цілий ряд видів мотивації з урахуванням індивідуального розвитку потреб що навчаються. Серед них можна виділити наступні: комунікативно-мотиваційна, що визначається на основі потреб у спілкуванні; лінгво-пізнавальна мотивація, заснована на прагненні того, якого навчають, до пізнавання мовних явищ; країнознавча мотивація, що залежить від тематики й емоційної зацікавленості учня; Оскільки специфіка середнього етапу навчання ІМ визначається цільовими настановами, особливостями володіння мовою, характером засвоюваного матеріалу (обсяг, складність, інформативність), то на цій стадії продовжується подальший розвиток комунікативних умінь і мовних навичок. Як показують опитування учнів, нові інформаційні технології залучають їх і є одним з головних їхніх інтересів. Тому використання інформаційних технологій у навчальному процесі буде сприяти формуванню позитивної мотивації до навчання.